ПЕРЦЕВ Іван Матвійович 

доктор фармацевтичних наук (1980), професор (1982), заслужений працівник охорони здоров’я України (1986), заслужений професор НФаУ (2006).

  Народився 23 травня 1929 р. у с. Андріївка Балаклійського району Харківської області. Після закінчення середньої школи №1 (нині ім. П. Є. Шелеста) у 1949 р. Іван Перцев вступив до ХФІ. Він брав активну участь у роботі студентського наукового товариства спочатку на кафедрі мікробіології (керівник — доцент О. В. Чуйко), а потім на кафедрі фармацевтичної хімії (керівник — доцент І. В. Манько).

Закінчив інститут 1954 р. з відзнакою і був зарахований до аспірантури при кафедрі технології лікарських форм і галенових препаратів. Дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата фармацевтичних наук за темою «Хроматографический метод исследования эфирных масел, применяемых в медицинской практике», виконану під керівництвом доцентів Г. П. Півненка і І. В. Красовського, з успіхом захистив у Ленінградському хіміко-фарма цевтичному інституті в 1962 р. З цього часу вся його науково-педагогічна діяльність пов’язана з аlma mater, де він стає визнаним спеціалістом фармацевтичної галузі.

  Працював асистентом (з 1956 р.), доцентом (з 1964 р.), завідувачем кафедри аптечної технології ліків (1980–1984) і одночасно за сумісництвом заступником декана (1961–1964), деканом заочного факультету (1964–1971). За дорученням ректорату брав участь в організації ФУП (нині ІПКСФ) та став його першим деканом (1984–1992) і завідувачем кафедри фармацевтичної технології і фармакології (1984–2002). З 2002 до 2003 р. — професор кафедри фармацевтичної технології та клінічної фармації ІПКСФ, а з 2004 р. — професор кафедри заводської технології ліків.

  Працюючи на кафедрі аптечної технології, І.М. Перцев видав наукові роботи, присвячені оптимізації екстемпоральних ліків, зокрема «Практикум з аптечної технології ліків» (1964) (у співавторстві з Г. П. Півненком та Р. К. Чаговець), який перевидавався у 1972, 1978 та 1995 рр., Іван Матвійович приділяв значну увагу науково-методичній роботі з удосконалення навчального процесу, яка не припинялася і в університеті. Проф. І. М. Перцев є автором першого підручника для фахівців галузі «Фармацевтические и медико-биологические аспекты лекарств» у двох томах (1999) та навчального посібника з цією ж назвою (переклад українською мовою здійснено 2007 р.), а також електронного варіанта (2010); першого довідкового посібника для лікарів і фармацевтів «Взаимодействие лекарств и эффективность фармакотерапии» (2002), довідника-проспекта «Ученые Украины — фармации» (1991), монографій («Фармацевтические и биологические аспекты мазей» (2003), «Допоміжні речовини в технології ліків: вплив на технологічні, споживчі, економічні характеристики і терапевтичну ефективність» (2010) та ін. У 2011 р. видано перший чотиримовний (українсько-латинсько-російсько-англійський) «Енциклопедичний тлумачний словник фармацевтичних термінів». І. М. Перцев бере активну участь в укладанні першого (2005) та другого (2010) виданнь «Фармацевтичної енциклопедії», докладаючи чимало зусиль, щоб вона мала високий рівень, висвітлювала всі аспекти фармацевтичної діяльності, а авторський колектив обіймав усі наукові школи країни. Особисто ним було складено майже 150 фахових статей.

  Наукові дослідження І. М. Перцева присвячені розробці комбінованих лікарських препаратів із заданими фармакокінетичними властивостями та вивченню проблем біофармації. Перші праці у сфері біологічної фармації виходять друком у 1970 р. Одночасно формується світогляд ученого, коло учнів, однодумців та послідовників. Разом із відомими вченими Г. С. Башурою, І. О . Муравйовим, М. Т. Алюшиним, Д. П. Салом, Б. М. Даценком та за участі молодих тоді вчених Д. І . Дмитрієвського, О.Ф. Пімінова, В. Г. Гунька, О. М. Котенка та інших він друкує низку повідомлень, присвячених вивченню ефективності фармацевтичних препаратів у формі мазей. І. М. Перцев бере участь у роботі наукових конференцій, фахових з’їздів, міжнародних симпозіумів з біофармації та фармакокінетики, де гідно представляє наукову школу університету.

  У 1980 р. Іван Матвійович захистив докторську дисертацію за темою «Биофармацевтическое обоснование составов и технологии мазей с антибактериальными и анестезирующими веществами» під грифом «Для службового користування». Окремі фрагменти дисертації стосовно фармацевтичних препаратів «Левосин», «Левоміколь», «Діоксиколь» та інших виконувалися на замовлення Міністерства оборони та Міністерства охорони здоров’я СРСР за закритою тематикою «Рани та ранева інфекція» (куратор — Інститут хірургії ім. О. В. Вишневського АМ Н СРСР).

  У цьому напрямку особливо корисною була співпраця з професором Б. М. Даценком — визнаним ученим-хірургом, з думкою якого рахувалися науковці багатьох провідних фахових установ країни. Завдяки йому виконані технологічні, фізико-хімічні та медико-біологічні дослідження були добре обґрунтовані, що полегшило проходження та затвердження науково-технічної документації на препарати «Левосин», «Левоміколь», «30% розчин поліетиленгліколь» тощо, які призначалися для лікування інфікованих ран. Препарати «Левосин» та «Левоміколь» пройшли всебічну апробацію в авторитетних клінічних центрах країни (Інститут хірургії ім. О. В. Вишневського, Центральний інститут травматології та ортопедії імені М. М. Пріорова, Харківський НДІ загальної та невідкладної хірургії, Ризький НДІ травматології та ортопедії, Військово-медична академія ім. С. М. Кірова та ін.) і в екстремальних умовах Афганістану під час бойових дій та у Вірменії під час землетрусу. Окремі фармацевтичні розробки ліків побували навіть у космосі й отримали позитивні відгуки космонавтів. Фахівців, у тому числі й І. М. Перцева, за проведені дослідження у 1986 р. було висунуто на здобуття Державної премії СРСР. У незалежних клінічних дослідженнях (Оксфорд—Київ, 1995) «Левосин» посів 1-ше місце за ефективністю та був внесений до П ереліку першочергових заходів при виникненні надзвичайних ситуацій в країнах ЄС. За даними фірми «Ніжфарм», фармацевтичний препарат «Левоміколь» нині увійшов до першої десятки найбільш затребуваних ліків за своєю ефективністю та ціною. Наукові розробки відзначено преміями МОЗ СРСР, МО СРСР, медалями ВДНГ СРСР та УРСР.

 Наукові досягнення І. М. Перцева: він є автором 21 лікарського препарату, в тому числі трьох оригінальних: «Левосин», «Левоміколь», «30% розчин поліетиленоксиду», які виробляються фармацевтичними підприємствами України та Росії; автором і співавтором понад 570 друкованих праць, у т.ч. 4-х авторських свідоцтв, патенту, 6 монографій. Співавтор концепції та методичних рекомендацій лікування інфікованих ран, концепції післядипломної освіти, першого проекту Закону України «Про лікарські засоби» та інших документів. Професор І. М. Перцев підготував двох докторів і 21 кандидата наук.

  І. М. Перцев майже 25 років був спочатку членом, а потім головою Харківського обласного науково-фармацевтичного товариства, членом центральних проблемних комісій з фармацевтичної науки та освіти, експертної ради ВАК СРСР, членом і заступником голови спецради із захисту докторських та кандидатських дисертацій, працював у складі державних регіональних комісій з атестації фармацевтичних працівників галузі. Він є членом редколегій фахових журналів: «Вісник фармації», «Фармацевтичний журнал» та «Клінічна фармація»; лауреат ВДНГ СРСР (1980) та УРСР (1982). Іван Матвійович нагороджений п’ятьма медалями; знаками «Отличнику здравоохранения СССР» (1970), «За отличные успехи в работе высшей школы СССР», Почесними грамотами МОЗ України (1999, 2002, 2009), Верховної Ради України (2005), Фармацевтичної асоціації України (2005), а також дипломами. Прізвище І.М. Перцева занесено до П очесної книги університету, йому присвоєно звання «Заслужений професор Національного фармацевтичного університету» (2006).